СВІТ ПЛАСТИЧНИХ ФАНТАЗІЙ ВІКТОРА ПРОДАНЧУКА

Сучасне мистецтво, в якому, здавалось би, усе вже відбулося, не перестає дивувати нас несподіваними знахідками, надто, коли це стосується українських художників. Відійшли, врешті, в минуле трактування скульптури у її звуженому розумінні – реалістичного відтворення людської фігури чи анімалістики. Немає потреби сьогодні вирішувати скульптурні завдання в декоративній кераміці, дереві чи склі. Адже зростає покоління молодих скульпторів, котре, долаючи будь-які обмеження, сміливо експериментує, розширюючи кругозори творчого пошуку.      

До числа таких митців належить Віктор Проданчук. Його скульптурна пластика справляє неповторне враження завдяки двом факторам. Це, насамперед, – дещо несподівані та оригінальні образні характеристики, в яких домінують загадкові, сюрреалістично-казкові інтонації, здатні у нашій підсвідомості сягати потаємного світу дитячих фантазій. Саме вони визначають широкий спектр асоціацій – від легковажних гротеску та іронії до підсвідомих тривоги і страху. 

Образне вирішення у композиціях органічно доповнює неповторне трактування об’ємної форм. Якщо у випадку використання шамоту, дерева чи листового металу, химерні маски і людські фігури, дерева чи рослини, пройняті органічно-природним “протіканням” форми, з численними, немовби живими, гостроконечними відростками, сприймаються вповні логічно, то втілення подібних ідей в техніці лиття в бронзі насправді вражає. Подібний підхід забезпечує пластиці несподівано активне, органічне входження у навколишній простір хоч, разом з тим, зумовлює значну технологічну складність виконання (серії “Ліс”, “Аква”, “Ідоли”).

Твори В. Проданчука справляють дивне враження: вони немов би виникають самі по собі, як дивовижні створіння, нарости на корів дерев, сталактити в печерах, згладжені вітром і часом каміння (серії “Флора”, “Древні”). Присутності автора тут практично не відчувається. Насправді ж, таких ефект – очевидна ознака його майстерності. Неоднозначну реакцію викликають спроби художника вводити в скульптуру колір, які виявляють відверто поп-артівське підгрунтя, посилюють співзвучне сучасності відчуття гротеску та іронії (серія “Мертві – Живі”). Виразний пріоритет рукотворності та внутрішньої теплоти в композиціях митця вдало доповнює вишукане зіставлення скульптури з пластично модельованими кам’яними чи скляними підставками. 

Крім скульптури, обрана В.Проданчуком пластична концепція знаходить органічний розвиток у графічних працях. І в цьому випадку художник залишається вірним собі, шукаючи оригінальні форми втілення задумів. Його графіка, здебільшого, незвичайного видовженого прямокутного формату, не несе конкретного зображального сюжету, а представляє незвичайні площинні “фіксації” нерегулярних пластичних форм, прийнятих внутрішнім рухом. Їхнє природньо-органічне походження – цілком очевидно. Живі лінії і плями, сплітаючись між собою можуть нагадувати  гусінь, химерні повзучі рослини чи відбитки зів’ялого листя (серія “Ліс”). 

Основний секрет емоційного впливу композицій В. Проданчука криється, мабуть, у безконечних фантазіях, несподіваних і щирих візіях, цілком позбавлених звичної для скульптури нарочитої “тематичності”. Реакція глядача на художні твори завжди залишається неоднозначною: кожен отримує можливість співставити свої емоції із особистими асоціаціями, фантазіями, спогадами.

Орест Голубець

доктор мистецтвознавства